Життєвий і творчий шлях Ліни Костенко

Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930 р. в містечку Ржищів на Київщині в ро­дині вчителів. У 1936 р. родина перебралася до Києва, де майбутня поетеса закінчила середню школу. Ці скупі дані біографічної довідки стануть хвилюючими поетичними мотивами, коли авто­рка згодом розповість у віршах про біженські дороги воєнних років і про «балетну школу» заміно­ваного поля, по якому доводилося ходити, і про перший — написаний в окопі — вірш. Після закінчення середньої школи молода поетеса навчається в Київському педінституті, а згодом — у Московському літературному інституті їм. О. М. Горького, який закінчила 1956 р.

Фото Ліни Костенко в молодості

Ліна Костенко була однією з перших і найпримітніших у плеяді молодих українських письменників- шістдесятників, що виступили на межі 50-60-х років XX ст. Збірки її віршів «Проміння землі» (1957 р.) та «Вітрила» (1958 р.) викликали інтерес читача й критики, а книга «Мандрівки серця», що вийшла в 1961 р., не тільки закріпила успіх, а й засвідчила справжню творчу зрілість поетеси, поставила її ім’я серед визначних майстрів української поезії. Книги Л. Костенко «Над берегами вічної ріки» (1977 р.), «Неповторність» (1980 р.) і «Сад нетанучих скульптур» (1987 р.), збірка вір­шів для дітей «Бузиновий цар» (1987 р.) стали небуденними явищами сучасної української поезії, явищами, які помітно впливають на весь її подальший розвиток.

Творчий розвиток Ліни Костенко — поетеси гострої думки і палкого темпераменту — не був позбавлений складних моментів. Обмеження свободи творчої думки, різні «опали» в часи застою призвели до того, що доволі тривалий час вірші Л. Костенко практично не потрапляли до друку. Та саме в ті роки поетеса, незважаючи ні на що, посилено працювала, крім ліричних жанрів, над своїм найвидатнішим досі твором — романом у віршах «Маруся Чурай», за який (а ще за збірку «Непо­вторність») вона в 1987 р. була удостоєна Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка, згодом — премії фундації Антоновичів. За книжку «Інкрустації», видану італійською мовою, Л. Костенко було присуджено премію ім. Франческо Петрарки, якою відзначають твори видатних письменників сучасності. 1998 року в Торонто Світовий конгрес українців нагородив письменницю медаллю Святого Володимира. Вона стала першим лауреатом Міжнародної літературно-мистецької премії ім. Олени Теліги, почесним професором Києво-Могилянської академії.

Про чоловіків Ліни відомо не так багато, як зрештою про її життя загалом. Письменниця була двічі заміжньою. Перший шлюб з Єжи-Яном Пахльовським, що став батьком дочки Костенко письменниці Оксани Пахльовської, протривав недовго, бо вони не зійшлись характерами. Далі Костенко мала стосунки з Аркадієм Добровольським, письменником і перекладачем, який пройшов сталінські табори. Тоді поетесі було 28, а йому 48. Знову не склалося. Другий шлюб Костенко взяла із директором кіностудії імені Довженка Василем Цвіркуновим. Разом вони прожили 25 рків, аж до смерті. Від цих стосунків Ліна Костенко народила сина Василя.

Дочка Ліни Костенко - Оксана Пахльовська